Нині Божа Любов всіх до себе пригорне,
В Храм згорьовані, хворі, невтішні прийдуть.
Як терновий вінок, смуток душу огорне,
Чисті сльози на рани Христові впадуть,
Хресні муки тяжкі і нелюдські страждання...
Плащаницю встелили весняні квітки,
І заплакав весь світ у жалобнім прощанні
З Тим, Хто Істину людям приніс на віки.
Сину Божий! Яке невимовне терпіння
Ти пройшов, щоб ці муки пекельні знести.
Хай Твій приклад додасть нам сьогодні сумління,
Щоб свій хрест нелегкий на цім світі нести.
Надія Кметюк,
Коломия, Україна
Надія Кметюк (нар. 1961р.) - авторка поетичних збірок “Божі очі” (1996) та “Ave Маріє” (1998), лауреатка премії ім. М. Підгірянки в галузі літератури та мистецтва обласного товариства “Просвіта”.
Нещодавно вийшла друком збірка вибраних творів поетеси:
Надія Кметюк. Молитви Надії: духовна поезія. — К: Лелека, 2012. — 64 с. — іл.
Ця тяжкохвора жінка мешкає зі старенькою мамою у містечку Коломия на Івано-Франківщині. Вже багато років Надія не виходить із дому, ув’язнена хворобою... проте у світ, ніби птахи Божі, полетіли її вірші.
З дозволу авторки розміщую в мережі її твори. Сама Надія не вміє користуватися комп’ютером.
Добре слово - надихає, окрилює і підтримує. Якщо ви захочете написати цій людині, надіслати їй листівку до свята, підтримати морально або матеріально, опублікувати її твори в часописі, альманасі чи на інтернет-ресурсі, пишіть на мій мейл zorianazhyvka@ukr.net і я надам Вам її домашню адресу.
ЗЖ
Прочитано 5729 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Моей крёстной. - ИННА РАДУЖНАЯ Моей любимой, дорогой крёстной - Ольге Викторовне Козловой. Без неё очень скучаю. Она с семьёй в Киеве, я тут - недалеко от Голгофы... Её мне не хватает. Иногда чувствую, что одну душу поделили на две - одну часть дали ей, другую мне. Благослови её Господь! А так же её сыновей, ставшими для меня братьями.
Поэзия : Рыжий конь - Николай Зимин Наша судьба очень похожа на полосатую зебру...Это нелегко осознать,когда мы молоды и горячи ,но с этим мы смиряемся,и все доверяем Господу.Он нас не забывает...
Но душа моя в ответ
Злится.
До того ей дела нет.
Снится,
Что хотит она достичь
Рая,
А за нею черных туч
Стая.
Заблуждений и страстей
Реки.
Тех,прожитых нами дней,
Вехи.
И куда же ты? Куда?
Где там...
Неземным ослеплена
Светом ,
Все быстрее в синь и даль
Мчится
Её светло - рыжий конь -
Птица.
